Витри сльози, Україно, не час розкисати,
Треба ворогу проклятому відсіч дати.
Біль сховай свій у шухляду, замкни-но на ключ
Та могутню силу предків раненько приклич.
Повні груди набери морозного повітря,
Наточи гарненько шаблі козацької вістря,
Щоб вона не затупилась, доки бій триває,
І хай ворог гонористий тебе справжню взнає:
Не слабка ти, а незламна, миролюбна й добра,
За потреби, вражу міць ти зламаєш хоробро,
Від серпа, коси й орала рубці на руках,
А в душі — спомин про Січ та козацький шлях,
Ти — терпляча, та й тобі увірветься терпець,
Стане воїном тут кожен кравець,
жнець,
митець...
Витри сльози, Україно, поплачеш опíсля,
А сьогодні точи шаблі козацької вістря…
Wipe your tears, Ukraine, it's not time for doubt,
You still have to repel the damned enemy out.
Hide your pain in a drawer; lock it away with a key,
Summon all of the Ancestor’s spirits on your Tree.
Take a deep breath of frosty morning air,
Sharpen your saber well without a scare,
So it won’t become blunt in the battle.
Let the arrogant enemy know who you are:
You are peaceful, not weak and not a slave,
If necessary, you will be incredibly brave,
From the sickle and plow there are calluses on your hands,
But the Soul remembers liberty of Cossacks' lands,
You are patient, but now is another story:
Every man and woman will become a warrior...
Wipe your tears, Ukraine, you can cry later,
But today you have to sharpen your saber...
Переклад: Яніта Владович / Yanita Vladovitch