В потязі Ужгород-Харків десять вагонів

Моїх обмежених знань арифметики не вистачає 

Щоб вирахувати точну кількість місць в цьому потязі 

Але, за моїми обмеженими розрахунками, 

Місць в потязі Ужгород-Харків більше декількох тисяч

І 

Жодне з них не належить мені 

‍

Я блукаю темним вечірнім пероном, заглядаючи у вікна кожного купе, 

Я хочу дивитися в очі кожного провідника і кричати: 

"Ви не розумієте, ви їдете додому

Ви везете до МОГО дому 

Всіх, окрім мене"

Без валіз та квитків, без хоробрості взяти і ризикнути 

Я сідаю в таксі та їду додому

Ставлю лапки навколо першого та останнього слова 

"Я" сідаю в таксі та їду "додому" 

‍

Потяг Ужгород-Харків їде 14 годин і 41 хвилину 

Моїх обмежених знань часу та простору вистачає,

Щоб вирахувати, що в це, просте на вигляд, рівняння, закралася помилка 

Бо я знаю, що між Харковом і мною 9 617 годин і 20 хвилин 

Бо я знаю, що потяги не навчилися їздити в зворотньому напрямку 

Перевертаючи рейки догори дригом, 

І перевертаючися до низу дахом 

Підставляючи зіркам і моїм сльозливим очам, 

Свою оголену утробу 

Яку я б могла розпороти виделкою,

Яку я взяла з дому 24 лютого, 

Та заповзти всередину, 

Заховати своє серце серед нутрощів потяга,

Заховати свою голову серед 

Надважкого багажу 

І їхати із жахом, та не їхати дахом 

Додому 

‍

Але моїх обмежених знань реальності і снів

Вистачає, щоб вирахувати, 

Що ні я, ні потяги, на таке не здатні 

Тому я прощаюся з провідниками, прощаюся з темними ліхтарями,

прощаюся з потягом, який мені не належить

І чекаю на свій квиток 

‍

Ундіна / Undina

The Uzhhorod-Kharkiv train has 10 carriages. 

And my limited math knowledge is not good enough

to figure out the exact number of seats on that train.

But according to my estimation,

there are more than several thousand seats on the Uzhhorod-Kharkiv train,

and

none of them belongs to me.

‍

In the dark I wander on the railway platform, looking through the windows of

every compartment.

I want to look into the eyes of every conductor and scream:

"You don't understand, you are going home.

You’re taking everyone to MY home.

Everyone, except me." 

Without bags and tickets, without bravery to take a risk,

I got in a taxi and went home.

I’m putting quotation marks around the first and the last words:

‘I’ got in a taxi and went ‘home’.

‍

The Uzhhorod-Kharkiv train travels for 14 hours and 41 minutes.

My limited knowledge of time and space is good enough

to figure out that this simple-looking equation has an obvious mistake.

Because I know that there are 9 617 hours and 20 minutes between Kharkiv

and I.

Because I know that trains can’t go in the opposite direction,

twisting rails upside down, 

and turning themselves over, so their belly is facing up.

Exposing to the stars and my tear-filled eyes

their womb,

which I could cut into with the fork 

that I took from my home on the 24th of February

and crawl inside.

Hide my heart among the train's innards 

and my head among the heavy luggages,

and ride in horror, but with my sanity intact,

home.

‍

But my limited knowledge of reality and dreams 

is good enough to figure out

that neither me nor trains are capable of this.

So I say goodbye to the conductors, say goodbye to the dim street lights, say

goodbye to the train that does not belong to me

And wait for my ticket.

‍

Переклад - Ундіна / Undina