Талами покриваються кістки.
Червоне море вглибь суцільно чорне,
Багряне небо гучне і сонорне.
Під пальцями блавата пелюстки.
І скуті руки аріадни ниттю
Недопалок тримають битий час.
Маяк на схилах вже давно погас,
А очі досі маряться блакиттю.
Легені вкриті нікотином і
Під ребрами не вмерли, не схололи
Останні, як у полі частоколи
Замріяні, маленькі журавлі.
І рідний край,
І селище,
І дім.
Існують у фінальнім сновидінні.
Ці чудосійні спогади нетлінні.
Земля нарешті
робить
все
своїм.
Анна Сухоребра / Anna Sukhorebra (real name) / Mortialia (pseudonym)
The bones get covered with a cloak of willows,
The crimson sea, it turns entirely black,
The scarlet sky resounds, deep and grand.
The silky petals slide beneath the fingers.
And Ariadne's hands are bound with a thread,
She holds over an hour a half-lit flame.
The lighthouse on the slopes long ceased to claim,
Yet eyes still yearn for the blue they once had.
Lungs stained with nicotine, and yet they breathe,
Beneath the ribs, not frozen, nor deceased.
The last, like fence posts in a field of peace,
The dreamy cranes are small, they're on the hills
The homeland,
the village,
the cherished home,
Exist within the final dream's domain.
These memories remain once and for all,
The earth
reclaims
its own
at last.
Again.
Переклад Марія Учитель / Mariia Uchytel