Пташечко
Літо надихалось лютим: снігом стає деревій.
Місто, що стало безлюдним архівом розтрощених мрій,
димом малює фігурки всіх, хто тут жив і кохав,
співом приглушує гуркіт, зривом якоїсь з октав.
— Пташечко, що тут забула? Бачиш, навколо хрести?
— В домі, хоч страшно та брудно, хочеться гнізда плести,
і зашивати розриви, і повертатись до всіх,
я ж тут так рано спочила під плитами двох поверхів.
Янголів завжди замало там, де жорстокі бої.
Місто, що стомлено впало, встане від співу своїх,
з нотами світлих мелодій збудиться давній тотем
риком могутнього роду, захистом скрізь проросте.
Пташечко, дай мені знати, чи ти ще тут, чи не тут?
Знаєш, як стало багато вільних, що гнізда плетуть.
Бачиш, і я вже не плачу, чую не гул, а пісні.
Падаю з лютим в обіймах
на сніг.
Vögelchen
Der Sommer wird vom Winter inspiriert: Schnee wird zu Schafgarbe.
Eine Stadt, die zu einem verlassenen Archiv zerbrochener Träume geworden ist,
malt mit Rauch Figuren von allen, die hier lebten und liebten,
dämpft den Lärm mit Gesang, bricht mit einer Oktave ab.
- Vögelchen, was hast du hier vergessen? Siehst du die Kreuze um dich herum?
- In diesem Haus, auch wenn es gruselig und schmutzig ist, möchte ich ein Nest weben,
Löcher stopfen und zu allen zurückkehren.
Ich habe hier so früh unter den Fliesen der beiden Stockwerke geruht.
Wo heftige Kämpfe toben, sind Engel immer rar gesät.
Die Stadt, die erschöpft niedergesunken ist, wird sich durch Gesang erheben,
Mit den Noten lichter Melodien wird ein altes Totem erwachen,
und das Gebrüll eines mächtigen Stammes wird überall Schutz wachsen lassen.
Vögelchen, lass mich wissen, bist du noch hier oder nicht?
Du weißt, dass es viele freie Orte gibt, Nester zu weben.
Siehst du, ich weine nicht mehr, ich höre keine Geräusche, sondern Lieder.
Ich falle mit wilden Umarmungen
in den Schnee.
Переклад: Владі Гнатенко / Vladyslav (Vladi) Hnatenko