минуле по частинах, частинках фотографій збирається у пазл
ось у шафі лежать кросівки, в яких ти падала з велосипеду
ось зала твоєї квартири, в дитинстві ти любила тут розкидувати колготки
подивись, що залишилось
хвилею вибило вхідні двері квартири і це більше не те місце, звідки так хотілось втекти
радше місце, куди хочеться тепер волонтером
будь-який уявний маршрут в голові закінчується осколком ракети
це точно було моїм містом?
це точно тут я вперше поголила голову, закохалась, втратила цноту і розвалювалась на частини, намагаючись закінчити школу?
це точно було моїм домом?
від школи дай боже, щоб хоч щось залишилось,
волосся відросло і я набула нових форм,
залишилась одна єдина мрія:
щоб місто бодай колись мене зрештою прийняло.
the past is in fragments, pieces of photo’s assembling like a puzzle
here in the wardrobe are the trainers, which you were wearing when you fell off the bike
here’s the hall of your apartment, where you liked to throw your tights
look what’s left
a shockwave broke the front door and it isn’t the place you wanted to leave so badly anymore
rather a place where you now want to volunteer
any imaginary path in your head ends with a fragment of a rocket
was this definitely my city?
was this the place where I shaved my head for the first time, fell in love, lost my virginity and fell apart trying to finish school?
was this definitely my home?
it’s barely something remains from school
my hair grew back and I acquired new forms,
there is only one dream left:
let my city welcome me back one day.
Переклад англійською: Андрій Куранов / Andrii Kuranov