хороший ранок починається з нетверезості, 

дорожній знак контролює рух міста так само, 

як я контролюю сьогоднішній день, вкладаючи в нього новіші змісти, 

люди на вулицях ледве-ледве ходять і містам сьогодні не до свят.

сьогоднішньої дати 2022 року деякі люди ховають чиєсь ім'я і залишається одна тільки пам'ять, 

сьогоднішньої дати люди на вулицях сруться через російську і займають черги в супермаркет на знижки.

цього року мій племінник принишкло шепче, як сумує за салом у бахмуті. 

цього року як раз у тому ж бахмуті не буде свята

цього року деякі міста погорілі, розтрощені, холодні, налякані, пережахані, спустошені, 

а якби і не всі міста– то хоч якась-то частка, дрібка,

що застрягає у горлі нагадуванням про травматичні події, поки вішаєш гірлянду на стіну.

гола. 

так відчуваєш себе протягом тижня декілька разів на день 

змінюючи декілька фаз 

життя продовжує бути, але це не відміняє рани, завданої російською федерацією

життя продовжує бути і ти ходиш на літературки береш участь в аукціоні друкуєш срані літери фарбуєшся у фіолетовий знаходиш нових друзів втрапляєш в халепи 

і прямо позаду тебе, за спиною всього цікавого досвіду наче кратер, схований  в грудній клітині кожного жителя міста

кратер який прикрасили зеленим дощиком і імітацією ялинки, аби не було так злісно-сумно 

я нічого не розумію в цьому. в мене гола квартира 

і серце немічно болить в моменті.

тож я просто 

дозволяю цьому бути.

Естер Невінчаний

a good morning starts drunkenly,

a one-way road sign controls the city’s traffic

I control my today, adding new meaning to it,

people on the streets barely walk and it’s no time for festivities in the cities.

on this day in 2022 someone bury someone's name leaving only their memory

today people on the streets quarrel over the Russian language and queue up for supermarket discounts

this year my nephew whispers quietly how he misses the salo in Bakhmut

this year there will be no festivities in Bakhmut.

this year some cities are burnt, shattered, cold, scared, terrified, devastated

maybe not all the cities, just a part, a crumb,

that gets stuck in your throat as a reminder of traumatic events while you hang a

garland on the wall.

naked.

you feel this way during the week several times a day

changing several phases

life goes on but this fact can’t erase the wound inflicted by the russian rederation

life goes on and you go to literary evenings and take part in the charity auction

and type shitty letters and dye your hair purple and find new friends

you get into trouble

and right behind you, behind all of your experiences, there is a crater,

hidden in the chest of every citizen,

a crater decorated with green tinsel and an imitation fir tree, so it’s not all gloom and doom out here

I understand nothing. my apartment is bare

and my heart hurts a little at this moment.

so I simply 

let it go on.

Переклад англійською: Андрій Куранов / Andrii Kuranov