гермозатвор опущений. "немає входу".
спальник, рюкзак, гітара, "коврик позичу".
кожен узяв важливе: документи і воду,
кожен лишив удома душевне й вічне.
мій анімешний постер зоставсь на шафі,
пилом припали Вонг, і Ремарк, й навіть хокку.
речі, кажуть, бездушні, однак, від краху
нас відділяє дім, власна чашка і "вісім років".
коркова дошка: міст і людей світлини,
широке, зручне підвіконня, так, замість столу.
мав бути вечір: арт-хаус, пінó й маслини,
сталася ніч: ракетами лютими й голими.
велосипеди і ролики: безліч спогадів.
три рюкзаки, кросівки — не надто білі.
не за стінами плачуть люди — за тою змогою
випити вранці кави і бути вільними.
вікна: ще є, заклеєні скотчем, нáтемно.
станція "Арсенальна", підлога й постріли.
досить соромитись: разом легше бути завзятими,
битись за дім й означає — бути дорослими.
Geschlossen ist die Hochdrucktür. "Kein Einlass".
Schlafsack, Rucksack, Gitarre, "Ich werde mir ‘ne Matte leihen".
Jeder hat das Wichtige mitgenommen : Papiere und Wasser,
Jeder hat das Innere und Ewige zu Hause gelassen.
Mein Anime-Poster bleibt an meinem Schrank,
Staub hat sich auf Wong, Remarque und sogar Haiku niedergelassen.
Dinge, sagt man, seien gefühllos, aber vom Zusammenbruch
trennen uns das Zuhause und „achtjähriger“ Ansatz in der eigenen Tasse.
Die Korkwand: Bilder von Brücken und Menschen;
Anstelle eines Tisches ist ein breites, bequemes Fensterbrett.
Es sollte ein Abend sein: Arthouse, Pineau und Oliven,
Es wurde eine Nacht: mit wilden und nackten Raketen.
Fahrräder und Rollschuhe: unzählige Erinnerungen.
Drei Rucksäcke, Turnschuhe – nicht allzu weiß.
Die Menschen wein'n nicht nur um die Wände – sondern um das Gefühl,
morgens Kaffee sorglos zu trinken und frei zu sein.
Die Fenster sind noch da, mit Klebeband abgeklebt und verdunkelt.
Die U-Bahn-Station "Arsenalna", der Boden und die Schüsse.
Schäm dich nicht: Gemeinsam ist es leichter, standhaft zu bleiben,
Für das Zuhause zu kämpfen bedeutet – erwachsen zu sein.
Переклад: Владі Гнатенко / Vladyslav (Vladi) Hnatenko